Статьи

Гроші отримали, а про онука забули?

1.1K

Волею долі склалося так, що мешканка с. Кімівка Березанського району Л. Тимощук та її неповнолітній син Данило багато років проживали без батька хлопчика. У жовтні 2014 року батько Віталій Мацокін загинув на військовому полігоні Широкий Лан при виконанні службових обов’язків. Грошову виплату, яка належить за законом найближчим рідним військовослужбовця, отримали батьки воїна. Але при цьому чомусь забули про онука, залишивши його без матеріальної допомоги.

Чужа рідня

Віталій Володимирович Мацокін був призваний в армію Березанським райвійськкоматом по мобілізації на особливий період у серпні 2014 року. За наказом прибув на полігон у Широкому Лані та прослужив тільки два місяці.

6 жовтня під час службового чергування Віталій Мацокін отримав тяжке вогнепальне поранення та помер. Йому був 31 рік.

Про загибель старшого солдата, радіотелеграфіста розвідувального взводу 2-ї механізованої бригади Віталія Мацокіна тоді повідомили місцеві та всеукраїнські засоби масової інформації. Через два дні після трагедії у випуску новин на телеканалі ICTV інтерв’ю журналістам давала дружина двоюрідного брата Віталія, яка розповіла, що у загиблого воїна залишився 8-річний син.

Утім, коли справа дійшла до грошей, сім’я Мацокіних чомусь не згадала про існування своєї односельчанки Любові Тимощук, матері свого онука, з якою не був розписаним Віталій. Довгий час сім’я не проживала разом: Віталій залишався у с. Кімівка Березанського району, а Люба із Данилком переїхали до Миколаєва.

Любов Тимощук розповіла, що бабуся Олена Михайлівна та дідусь Володимир Вікторович – батьки Віталія – до трагедії спілкувалися з нею та хлопчиком, бачилися, їхні стосунки були більш-менш нормальними. Однак ставлення до неї і сина різко змінилося після того, як почалися клопоти із отриманням грошей. Олена Михайлівна перестала цікавитися справами онука навіть за телефоном.

Те, що Віталій Мацокін загинув при виконанні службових обов’язків, визнали у військовій частині, де він служив, у Миколаївському облвійськкоматі, у Міністерстві оборони. За законом у такому випадку члени сім’ї військовослужбовця та утриманці мають право на отримання одноразової грошової допомоги від держави. Тому батьки загиблого воїна подали до військкомату документи на отримання такої допомоги. Та робили все чомусь потайки від Люби.

У довідці про склад сім’ї Мацокіних були вказані батьки та рідний брат Віталія – Олександр, який за законом не є спадкоємцем. А от про онука Данила тут не згадали ані словом.

Як так могло статися, журналіст запитав у голови Кімівської сільської ради Олександра Поворозника.

– Довідки бувають різними, – відповів Олександр Вікторович. – Мацокіни просили довідку про те, що Віталій Мацокін постійно проживав та був зареєстрованим за адресою: с. Кімівка, вул. Молодіжна, 11. Одночасно вказувалися члени сім’ї – батьки та брат.

Ця довідка не стосувался Данила, який прописаний з матір’ю. Коли звернулася Люба, їй дали відповідну довідку.

Ми просили їх розібратися. Як вони вчинили між собою, зрозумійте, це вже не справа сільради. Кожна сторона вважає себе правою. Це вже на їхній совісті.

Без суду не обійшлося

Про те, що батько і мати Віталія отримали кожен по 304 тис. 500 грн., Любов Тимощук дізналася лише через кілька місяців, тоді, коли по селу пішли чутки. Коли звернулася до Олени Михайлівни, то почула: «Ти на цю допомогу не маєш права!». Так, погодилася Люба, але на гроші має право його син.

Люба вирішила сама заявити про права своєї дитини. Почала збирати документи. Бабуся та дідусь Данила посприяли у призначенні пенсії з утрати годувальника. Але допомогти підготувати папери для отримання одноразової допомоги відмовилися.

В обласному військкоматі, куди Любов Тимощук принесла усі необхідні довідки, її зустріли словами: «А ви, виявляється, жили на одній вулиці з Віталієм? А ми і не знали, що у нього є дитина!».

Майор відверто попередив жінку: «Ви нікуди не ходіть. Все одно нічого не доб’єтесь!».

Але жінка пішла. Спочатку до адвоката, а потім і в суд. Співробітники військкомату не поспішали, як належить, відправити документи на Данила Мацокіна до Міністерства оборони, де повинно прийматися рішення щодо нарахування хлопчику грошової допомоги. До речі, документи не відправлені до сьогоднішнього дня.

Саме тому у липні 2015 року Любов Тимощук звернулася до суду про визнання неправомірною бездіяльності Миколаївського обласного військкомату та стягнення одноразової грошової допомоги. 25 лютого Центральний районний суд м. Миколаєва підтримав вимогу позивачки та визнав протиправною бездіяльність обласного військкомату, зобов’язавши його протягом 15 днів направити до Департаменту фінансів Міноборони України висновок щодо можливості виплати Д. Мацокіну, а Міністерство оборони зобов’язав прийняти рішення щодо такої можливості.

– Позов направлений і проти військкомату, і проти Міністерства оборони. Юридично перед нами відповідає Міноборони, а з батьками повинна домовлятися держава, – прокоментував ситуацію «РП» адвокат Юрій Куценко. – У процесі з’явилася інформація, що військкомат повторно не направляв документи в Міноборони. Представники військкомату і Міноборони підтвердили це в останньому судовому засіданні. У зв’язку з тим, що справа вважалася закритою, військкомат повторний пакет документів не збирав і не направляв. Відповідно комісія Міноборони не розглядала питання по Данилу Мацокіну. Військкомат проігнорував свої обов’язки, що дало можливість Міноборони зробити так само зі свого боку.

На запитання журналіста щодо цієї справи в обласному військкоматі спілкуватися не захотіли, а попросили надіслати письмовий запит, що ми і зробили. В офіційній відповіді з військкомату сказано:

«На момент звернення до Миколаївського обласного військового комісаріату із відповідними заявами батька та мати загиблого Мацокіна В.В. вказаний документ, а саме свідоцтво про народження дитини загиблого був відсутній, а Тимощук Любов Василівна після смерті Мацокіна В.В. не повідомляла ані Миколаївський ОВК, ні Міністерство оборони України про те, що вона просить врахувати при розгляді питання про виплату грошової допомоги наявність неповнолітнього сина загиблого.

В особовій справі загиблого вказаний сімейний стан – «неодружений», відомостей про наявність дітей та утриманців особова справа не містить; в розділі «Відомості про близьких родичів військовослужбовця, його дітей, а також приймаків, на яких він платить аліменти, дружину і її близьких родичів, а також якщо дорослі діти знаходяться в шлюбі, то й їх дружин (чоловіків) і їх близьких родичів» вказані батько, мати та брат загиблого. Також в довідці Кімівської сільської ради зазначено, що Мацокін В.В., дійсно, постійно проживав до дня своєї смерті разом зі своїм батьком, матір’ю та братом. Факт наявності дитини у загиблого Мацокіна В.В. був встановлений вже після проведення виплати одноразової грошової допомоги родичам загиблого.

За таких обставин у Миколаївського обласного військового комісаріату на момент направлення висновку та документів на розгляд комісії щодо виплати грошової допомоги у зв’язку із загибеллю були відсутні підстави для включення до кола осіб, які мають право на отримання такої допомоги, неповнолітнього сина Тимощук Л.В.

Рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, згідно якого батькам Мацокіна В.В. нарахована одноразова грошова допомога, Тимощук Л.В. оскаржене не було.

Таким чином, оскільки Тимощук Любов Василівна звернулась до Миколаївського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги вже після призначення та отримання такої батьком та матір’ю загиблого Мацокіна Віталія Володимировича, тому відмова у призначенні та виплаті їй допомоги є правомірною. Оскільки закон не передбачав виплати допомоги у подвійному розмірі родичам загиблого, Миколаївським ОВК було запропоновано Тимощук Л.В. звернутися до родичів загиблого Мацокіна В.В. та вирішити питання розподілу отриманої одноразової грошової допомоги, а у разі незгоди – звернутися до суду з позовом до сім’ї.

Проте Тимощук Л.В. звернулась з позовом до Миколаївського ОВК про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення одноразової грошової допомоги.

25 лютого 2016 року Центральний районний суд м. Миколаєва виніс постанову, якою позов задовольнив частково (вх. Миколаївського ОВК від 09.03.2016 року).

На даний час Миколаївським ОВК подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного адміністративного суду».

Як бачимо, у цьому листі немає відповіді на запитання, чому співробітники військкомату не передали до Міноборони пакет документів, зібраний вже Любов’ю Тимощук, та чому досі вони залишаються осторонь захисту законних прав неповнолітньої дитини. І не просто залишаються осторонь, але й свідомо чинять перепони.

Під захистом держави

Олена Михайлівна Мацокіна, розмовляючи із кореспондентом, запевняла, що про існування онука розповідала у військкоматі і взагалі це не приховувала. Але факт залишається фактом.

Відомо, що невдовзі після отримання грошей Мацокіни купили на них квартиру. Але після суду, де розмова йшла про те, щоб частину коштів, які належать Данилу, бабуся і дідусь йому віддали добровільно, кажуть, квартиру вони швидко продали. А от гроші віддавати… передумали.

– Є рішення суду, що військкомат виплачує ці гроші. Не ми, а військкомат. Як він вирішив, так і буде. Не від нас це залежить, – сказала Олена Михайлівна. – Зрозуміло, свого онука я не залишу. Чим зможу, тим допоможу.

Незважаючи на запевняння Олени Михайлівни, адвокат Юрій Куценко вважає, що Мацокіни щодо онука поводяться непорядно:

— Батьки однозначно знали про онука і свідомо про нього не згадали. А військкомат, знаючи про це питання ще з початку минулого року, уникав від його вирішення. Як наслідок – страждає дитина. Їй належить сума у 200 тис. грн. Сьогодні мати могла б ці кошти вкласти у нерухомість, забезпечити Данила на майбутнє. А якщо судові розгляди затягнуться ще на рік, то гроші перетворяться на ніщо. Мацокіни навмисне поводяться так, щоб затягнути цей процес.Як бачимо, ця історія є ще одним підтвердженням того, що гроші владні посварити навіть найближчих родичів. На жаль, такі справи є типовими, особливо наразі, коли кошти у масовому порядку призначаються учасникам АТО, їхнім рідним, сім’ям загиблих воїнів. Те, що я бачив, та про що говорив з представниками Міністерства оборони України, то жодна подібна справа ще не доходила до рішення суду, – говорить Юрій Куценко. – Я кажу про ідентичні випадки, коли хтось з рідних щось приховав, хтось чогось не вказав. Бувають позашлюбні діти, яких чоловіки приховують від усіх. Таких позовів достатньо по Україні. Є вони і в Миколаєві. Але жодна зі справ не була доведена до рішення суду. У процесі розгляду конфлікт хтось врегульовував. Найчастіше Міністерство оборони віддавало ці гроші добровільно.

Як розмірковує адвокат, у випадку відмови з боку Міністерства оборони, доведеться знову йти до суду та доводити свою правоту. А вона безперечна: держава за законом зобов’язана виплатити гроші дитині. У законі це прописано однозначно, без усіляких зайвих тлумачень. Як чітко передбачено й те, що у даному випадку відповідальність за дитину військовослужбовця, який загинув на службі, несе держава в особі Міністерства оборони та обласного військкомату.

Редакція «РП» слідкуватиме за продовженням цієї історії та інформуватиме читачів про подальші події.

Тетяна ФІЛІППОВА

Ваш комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Новости Первомайска