Новости

Фото воина из Первомайска попало на страницы The Washington Post

3.5K

Фотография Алексея Соколовского, бойца АТО из Первомайска, было опубликовано в воскресном номере американской ежедневной газеты The Washington Post.

Влиятельная американская газета The Washington Post в развернутом воскресном номере, 18 сентября, разместила публикацию с портретами украинских героев, которые отстаивают независимость, свободу и демократию.
Об этом говорится в сообщении на официальной  странице в Facebook посольства Украины в США.
«Посмотрите внимательно на их лица» (Look closely at their faces) — говорится в заголовке публикации со ссылкой на проект «лица героев», которая изображает портреты 63 мужчин и женщин, проявивших отвагу в защите Родины и демократических ценностей. В числе героев и наш земляк — Алексей Соколовский.
_147430297547

f132ab2fe31d24b0ce1152e53608985d

10 Комментариев

  1. Потерпівша бабка

    Сентябрь 21, 2016 at 9:42 пп

    Щодо захисту воїнами Родіни — правдоподібно.
    Щодо оборони ними демократичних цінностей, щось перекосяк за фактами вилазить.
    Якщо зменшення населення нашої країни на більш ніж 10 мільйонів осіб чи просто людей, тотальне зубожіння населення, різке зростання злочинності,особливо тяжких злочинів, вважати демократичними цінностями, то можливо воїни це також захищають.
    Хоча від таких цінностей потрібно було б захищатись і самому люду українському, і воїнам, яким після поверрнення з війни доводиться відстоювати свої ветерансько-воєнні права (статуси АТО, право на житло, на землю, працевлаштування, лікування, отримання пільг та таке інше.
    Тому про демократичні цінності — це щось не про те.

  2. 123

    Сентябрь 21, 2016 at 10:21 пп

    Слава Украине!

    • Димуля

      Сентябрь 22, 2016 at 2:11 пп

      123-й/тя,
      Це ти з приводу «розвитку» наших «демократичних цінностей».
      По ходу та відповідному належному стану люду нашого, влади, країну, порядку, правопорядку нам «Славати!!!!!» обгрунтовано доведеться не скоро.
      А поки що це пусті, нічим необгрунтовані, безславні зойки чи верески, чи щось тому подібне.
      У свій час були такі пори та місця і натовпи, коли вони там також галасували: «Віват», «Банзай», «Хайль», «Слава КПСС» и тому подібне.
      Але поки на розум не наставились, то були лише верески.

  3. Жека

    Сентябрь 22, 2016 at 9:12 дп

    А в этой стране он ни кому не нужен, к сожалению.
    Слава Герою!

  4. 12345

    Сентябрь 22, 2016 at 12:07 пп

    АТО -это только инструмент, за счет которого всякие вальцманы держатся у власти и грабят украинский народ , попутно его уничтожая. Эти твари специально столкнули восток и запад Украины, им нужен был любой повод. Они только сеют хаос и террор чтоб люди боялись спросить с них за разруху в стране.Ну и конечно можна все беды свалить на агрессора.
    Может люди с востока еще тогда понимали куда приведет ета «демократическая власть» нашу страну (точно не в Европу)?

    • во как

      Сентябрь 23, 2016 at 9:43 дп

      а на базаре так и торгуют вот с такими мордами и их не брали на ато.

  5. Наталія

    Сентябрь 21, 2017 at 7:29 пп

    Хлопчину везли через всю Україну.
    Сльозами його зустрічала родина.
    Везли по селу повз зажурені хати.
    Всі плакали люди.Не плакала мати.
    Не плакала мати, немов скам’яніла.
    І руки вздовж тіла висіли безсило.
    Стояла, мов горе, вона серед двору.
    Ридало подвір’я, і плакали гори.
    І плакали верби, додолу схилившись…
    А десь там раділи, що вбили « фашиста».
    Він свічечку- свічку тримав в мертвих пальцях…
    Хлопчині було лише дев’ятнадцять.
    (Віктор Мартиненко)

  6. Наталія

    Сентябрь 21, 2017 at 7:31 пп

    Моліться,люди України,
    За тих,хто на передовій!
    Моліться за чужого сина,
    Щоб вас колись потішив свій!
    Ті хлопці нам не є чужими,
    Бо нашу волю бережуть.
    Вони не знають,чи колись ще
    До матерів живі прийдуть…
    (з інету)

  7. Наталія

    Сентябрь 21, 2017 at 7:33 пп

    Мені байдуже, чи їх Бог простить,
    Та я орду ніколи не пробачу,
    За Україну, що в вогні горить,
    І на колінах за синами плаче!

    Я не пробачу, я їх прокляну!
    Щоб захлинулись у пролитій крові!
    За підлу і приховану війну,
    Розв’язану з «братерської любові».

    Їх прокляну за сльози, кров і біль
    Замучених, скалічених та вбитих,
    За те, що в Україну звідусіль
    «Бабла» кацапи пруться заробити!

    За ці потоки бруду і брехні,
    Словесне, нескінченне божевілля,
    Горіти вам в пекельному вогні,
    Конати від кривавого похмілля!

    Це не народ! Це стадо, звірина!
    Захланна, хамовита, кровожерна.
    Життю там завжди була гріш ціна
    Лише у п’янстві й матюках майстерна.

    На нашім горі, крові і смертях
    Це бидло щастя хоче збудувати!
    Куди у них гріху подівся страх?
    Чому їм дозволяє Бог вбивати…?

    Мені байдуже чи їх Бог простить,
    Та я їм цього не прощу ніколи,
    І вже прийдеться так довіку жить
    З гріхом в душі, а в серці жити з болем…

    06.04.2015 р.
    ID: 572356
    Рубрика: Вірші, Громадянська лірика
    автор: Мирослав Вересюк

  8. Олексій

    Сентябрь 21, 2017 at 9:02 пп

    Цікаві коментарі)

Ваш комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Новости Первомайска