На Николаевщине открылся перегрузочный комплекс «БВБ» — инвестпроект группы компаний «ПАЕК»
Блоги

Стратегічна дев’ятка, ситуативна кімната та facebook по будильнику: як Порошенко керує країною

577
«Влада – це спосіб керувати по-своєму», – саме так, зі слів оточення Петра Порошенка, він відповідає на запитання: що для нього влада? Останні три роки Порошенко має всі можливості керувати по-своєму — він президент України.

Подробиці внутрішніх робочих процесів Порошенка люди з його оточення розповідають неохоче та виключно на умовах анонімності. Тож, щоб зрозуміти як президент підбирає людей, розподіляє між ними обов’язки та ухвалює рішення Громадське поспілкувалось із керівництвом Адміністрації президента і фракції БПП, та з членами Стратегічної ради – неформального органу, до складу якого входять вищі керівники держави.

Своїм мільярдним бізнесом Порошенко керував з допомогою партнерів. Вони очолювали окремі напрямки, натомість Порошенко мав право заветувати будь-яке їхнє рішення.

Принцип цієї бізнес-моделі президент переніс і на керівництво країною, трохи її адаптувавши. За кожен напрям діяльності, як-от підбір кадрів, збір голосів у парламенті чи реформа армії, в його команді відповідають одразу декілька людей. Соратники президента називають це «керівництвом через конкуренцію» і зовсім не в захваті від неї. Адже часто не можуть зрозуміти, хто саме за що відповідає. Точно всі знають одне — останнє слово завжди за Порошенком.

Це накладається на ще одну притаманну Порошенкові рису — мікроменеджмент. Президент занурюється у нюанси найрізноманітніших проблем – чи то розрахунок тарифів на комунальні послуги, закупівля нових систем озброєння, чи законопроект про пенсійну реформу.

Формально повноваження Порошенка на посаді президента за три роки не збільшилися — президентська фракція БПП не має більшості у Верховній Раді, однак її коаліція з «Народним фронтом» та лояльність значної частини депутатів-мажоритарників дозволила президенту контролювати більшість кадрових призначень в уряді та силових відомствах, які юридично йому не підпорядковуються. Зокрема й на посади прем’єр-міністра, Генерального прокурора, голови Національного банку. Віктор Янукович намагався зафіксувати концентрацію влади юридично – через повернення до Конституції 1996 року. Порошенко діє тонше.

Доступ до інформації

Зазвичай Петро Порошенко приїздить в Адміністрацію президента близько 11.00 дня і працює до 1.00-2.00 години ночі, часто – і у вихідні.

Дорогою до Банкової — вулиці, де розташована Адміністрація президента — він переглядає новини у телефоні або на планшеті. Стрічка новин президента сформована давно – серед іншого він читає інтернет-видання «Українська правда», bbc.ua, korrespondent.net.

Раніше у Порошенка був персональний аккаунт у Facebook, але на період виборів президента у 2014-му співробітники штабу зробили йому окрему сторінку. Після перемоги її об’єднали з персональним акаунтом президента. Тож він продовжує читати свою френд-стрічку. «Щодо facebook, то я маю обмеження по 20 хв на день і користуюся ним по будильнику», — сказав президент Громадському.

Контроль на місцях

Кабінет президента розташований на четвертому поверсі будинку АП. Перед входом до приймальні – рамка, перед якою відвідувач мусить здати всі металеві речі та електронні пристрої. Після того, як нардеп Олександр Онищенко повідомив, що записав розмову з президентом на свій годинник, відвідувачі Порошенка почали залишати «на рамці» і годинники.

Діставшись на Банкову, Порошенко переглядає моніторинги, які для нього роблять аналітики АП, а також «червоні папки» — дані розвідки про ситуацію на фронті та всередині країни. За матеріалами Української правди серед цих аналітичок — і дані прослуховування спецслужбою, в зокрема й журналістів. Сам президент стверджує, що не отримує цих даних з лютого 2015 року.

Загалом Порошенко не любить, коли від нього щось приховують. Він постійно наполягає, щоб навіть непрямі його підлеглі, якщо щось трапилось, одразу дзвонили до нього або писали йому у месенджери, якими президент також користується.

Готуючись до важливої розмови чи зустрічі, наприклад, з канцлеркою Німеччини чи президентом США Дональдом Трампом, він намагається зібрати максимум інформації. Обздвонює керівників країн, що останній час з ними зустрічались, викликає до себе послів. Аналогічно на своєму рівні збирають інформацію голова МЗС Павло Клімкін та заступник голови АП Констянтин Єлісєєв.

Крім того, президент особисто відвідує місця, де сталася якась важлива чи трагічна подія. Коли 10 лютого 2015 року Порошенкові доповіли, що росіяни з ракетних установок обстріляли штаб АТО у Краматорську, він швидко вилетів на місце події. Незважаючи на те, що наступного дня його чекали перемовини з Володимиром Путіним у Мінську. Вони тривали 19 годин і завершились підписанням нової редакції мінських угод.

Порошенко звичний до тривалих перемовин. Наприклад, його «Віденська зустріч» з Дмитром Фірташем, Сергієм Льовочкіним та Віталієм Кличком, після якої чемпіон світу з боксу погодився не брати участі у президентських виборах, за повідомленнями деяких її учасників тривала більше доби.

Перша нарада

Склад першої наради, яку щодня проводить президент не змінювався останні півроку: перший помічник Юрій Онищенко, голова Адміністрації президента Ігор Райнін, секретар РНБО Олександр Турчинов. Часто до них долучається екс-очільник АП Борис Ложкін.

Перші два роки президенства Порошенко розпочинав робочий день з наради лише з Ложкіним та Онищенком. Однак в серпні 2016-го Ложкін звільнився з АП і планував відійти від справ на Банковій. Та далеко від себе Порошенко його не відпустив – зараз Ложкін — секретар Національної інвестиційної ради при президенті.

В чому така незамінність Ложкіна для президента? Сам екс-очільник АП, який з 2007 по 2013 був бізнес-партнером Порошенка, впевнений, що президент цінує його думку. «На відміну від багатьох інших, я ніколи не був молодшим партнером Петра Порошенка. У спільних проектах наші долі були 50 на 50 – я керував, а він контролював, – пише Ложкін у своїй книзі «Четверта республіка», – У стосунках з ним у мене, не було нещирого пієтету, я завжди називав речі своїми іменами і наполягав на рішеннях, які вважав правильними. Часто вдавалось його переконати».

Ложкін не тільки один з найближчих радників президента, але й посередник між ним та олігархами. За його словами, до звільнення з АП він регулярно спілкувався з Ігорем Коломойським, Сергієм Льовочкіним та Рінатом Ахметовим. Цю роль він зберіг і в статусі секретаря Інвестиційної ради.

Взимку цього року Ложкін більше місяця провів у США, де офіційно займався перемовинами про залучення інвестицій. Саме в той час на ранкові наради до президента разом з Райніним дедалі частіше почав ходити Олександр Турчинов. Секретар РНБО, офіс якої розташований в іншому кінці Києва, значну частину часу проводить у своєму кабінеті в АП.

Якщо Ложкін колишній партнер Порошенка по бізнесу, то Турчинов – чинний політичний партнер. Він — один з керівників фракції «Народний фронт», що разом з БПП створив коаліцію у парламенті. Союзником президента він став напередодні парламентських виборів 2014-го, коли пішов з команди Юлії Тимошенко. До цього — за часів президентства Віктора Ющенка, Турчинов був опонентом Порошенка. У 2005 році вони «воювали», — Турчинов тоді очолював СБУ і був одним з найближчих соратників прем’єрки Юліїї Тимошенко. На посаді голови спецслужби він звинувачував Порошенка у корупції.

Оточення президента переконане, що Порошенко не забув тієї історії і у стосунках з Турчиновим послуговується принципом: «тримай друзів близько, а ворогів ще ближче». На посаді секретаря РНБО Турчинов координує діяльність керівників силових відомств та хід переоснащення армії. На початку травня цього року разом із президентом він спостерігав за пусками нової ракети.

Ложкін та Турчинов зустрічаються із Порошенком як його радники. Ігор Райнін з’являється на нараді у ролі доповідача: він розповідає про ключові події за добу. В першу чергу в регіонах. Так, під час блокади активістами залізничного сполучення з тимчасово окупованими територіями, Райнін відслідковував події в інших регіонах країни та доповідав про рішення обласних рад на підтримку блокади.

Перший помічник президента Юрій Онищенко на нарадах виконує роль секретаря. Він занотовує основні ідеї та пропозиції в записник, який потім віддає Порошенко. Інколи слухаючи відвідувача, Порошенко робить нотатки сам. З президентом Оніщенко працює з часів спільної роботи у МЗС у 2009 – 2010 рр. Тоді діючий президент був міністром, а Онищенко очолював один з департаментів секретаріату міністерства.

Наради з Райніним, Турчиновим та Ложкіним тривають годину-півтори. В цей час у приймальні президента чекають інші чиновники, яких запросили на зустріч до Порошенка. Чекати доводиться довго – іноді по декілька годин. Співробітники апарату пильнують, щоб гості не втекли з приймальні — президент може покликати їх у будь-який момент.

Одного разу Андрій Пивоварський (міністр інфраструктури у 2014-2016 рр) не витримав чотиригодинного очікування і вирішив вийти з адміністрації, розповідає помічник одного з радників президента, який очікував у приймальні разом із ним. Секретарка наздогнала його та пояснила, що він мусить дочекатися зустрічі в приймальні. Аргумент про те, що він відлучиться не більше ніж на 15 хвилин секретарку не переконав. Співрозмовники Громадського в Адміністрації президента стверджують – часом Порошенко свідомо «маринує» відвідувачів: після чотирьох годин очікування, людина зазвичай погодиться майже зі всім, що їй скажуть і забуде всі несуттєві прохання.

«Ситуативка»

«Ноу хау» Петра Порошенка на Банковій – «ситуативна кімната». Це приміщення, обладнане системою захисту від зовнішнього прослуховування. Окрім цього, в кімнаті є система закритого зв’язку, яка дозволяє спілкуватися з керівником будь-якого державного органу, а також монітори, на які виводиться зображення — наприклад, вся статистична інформація держорганів. В режимі відео-конференцій президент спілкується з чиновниками, зокрема з очільниками ОДА, або військовими, що проводять навчання на полігоні. «Ситуативку» обладнали одразу після президентських виборів у 2014 році. За часів Віктора Януковича там була банкетна зала.

«Ситуативна кімната» — не тільки приміщення, але і назва різновиду нарад, які президент збирає коли йому потрібно швидко визначитися з якимось рішенням. Їхні учасники змінюються в залежності від того, чому саме присвячена та чи інша нарада. Наприклад, коли восени минулого року Порошенко дізнався про публікацію «плівок Оніщенка» він покликав до себе Ігоря Гриніва — на той час голову фракції БПП, та міністра інформаційної політики Юрія Стеця, а також Райніна, свого прес-секретаря Святослава Цеголка та давнього друга Ігоря Кононенка – першого заступника фракції БПП у Верховній раді.

Зазвичай, якщо ситуація стосується парламенту, – на нараді присутній Кононенко або Сергій Березенко (заступник голови фракції БПП). Якщо ж обговорюється питання війни чи безпеки – керівник СБУ Василь Грицак.

Часто, підсумок такої наради – чернетка майбутньої заяви президента. Їх, як і промови для Петра Порошенка пише політтехнолог Олег Мєдвєдєв. Хоча сам він на наради до «ситуативки» не ходить. Написавши текст, Медвєдєв приносить його президентові — той читає та править документ.

Інколи, повертаючись з «ситуативки» Порошенко заходить до кабінету Бориса Ложкіна і залишається працювати там. Співробітники АП жартують: причина – холодильник Ложкіна, де завжди є щось смачне та вино. Президент не вибагливий у їжі, іноді під час зустрічі з головою парламентської фракції чи міністром може сам особисто нарізати бутерброди та налити мінеральної води з льодом.

Більше нарад

Упродовж дня у президента від 20 зустрічей та нарад. Характерна манера Порошенка – запрошувати одразу декількох чиновників з доповіддю про одну проблему. Так, щодо питань армії президент викликає до себе міністра оборони Степана Полторака та керівника Генерального штабу Віктора Муженка. Майбутній закордонний візит він обговорює з міністром закордонних справ Павлом Клімкіним та заступником голови АП Єлісєєвим. Прочитавши новину в інтернеті, може викликати до себе профільного міністра чи зв’язатись у режимі відео-конференції з губернатором.

Борис Ложкін згадує, що про збиття сепаратистами малазійського Boing 17 липня 2014 року президент дізнався під час засідання РНБО, а вже через півгодини про перші факти трагедії Порошенкові доповідав Максим Бурбак – в той час міністр транспорту, що формально не підпорядковувався президенту.

«Президент телефонує два-три рази на день. Ми з ним обговорюємо різні питання», — розповідає прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

Співробітники Адміністрації називають манеру президента заглиблюватись в деталі «мікроменеджментом». Сам президент не бачить у такій манері нічого поганого. «Мікроменеджмент? Хай говорять. Я про це не думаю. Якщо говорити про рівень обізнаності в деталях на різних рівнях  – так, я їх знаю, я занурюся. Йдеться про різні сфери. Знаю, те, що мають міністри і їхні заступники. Але я не намагаюся ставити під сумнів авторитет міністрів. Я не даю прямих вказівок. Клімкін сам ухвалює рішення. Чи коли президент приходить до парламенту і каже, чим допомогти в прийнятті реформи? Чи  це називається мікроменеджмент?», — сказав президент Громадському.

Порошенко не тільки намагається все контролювати, але й інструктує підлеглих. Для того, щоб пояснити цю манеру президента один з його впливових соратників наводить таку аналогію: «Якщо я хочу борщу, то прошу дружину його зварити. Натомість Петро Олексійович докладно пояснює дружині які саме овочі та в якій пропорції треба покласти до каструлі, скільки часу їх варити та як помішувати».

Саме так він керував концерном «Укрпромінвест». Чи, наприклад, у 2013 році продавав свою частку в Українському медіа-холдингу Борису Ложкіну. Над юридичним оформленням угоди місяць працювали юристи. Та все ж у день її підписання Порошенко особисто перечитав кожен аркуш угоди.

Таку манеру Порошенка його оточення сприймає неоднозначно. Люди, що долучилися до нього після обрання президентом вважають, що він нікому не довіряє. «Після призначення на посаду людина думає, що тепер вона такий самий партнер президента, як це могло бути у бізнесі. Але Порошенко розглядає її виключно як провідника своєї волі, що породжує конфлікт», — говорить співрозмовник Громадського в керівництві Адміністрації президента.

Натомість найближчі соратники, що працюють з Порошенком ще з 1990-х запевняють – насправді він щиро вірить, що краще орієнтується в найрізноманітніших сферах, адже встиг попрацювати на багатьох державних посадах.

На закиди у надмірному контролі Порошенко любить цитувати Самуїла Маршака:

Враг вступает в город,

Пленных не щадя,

Оттого, что в кузнице

Не было гвоздя.

У мікроменеджменту Порошенка є і зворотній бік — дії його підлеглих та членів його команди сприймаються як особиста ініціатива президента. Тож, скажімо, висунення прокуратурою обвинувачення опозиційному депутатові сприймається як тиск президента на опозицію. Адже президент, що особисто інструктує чиновників та постійно стежить за новинами, не може про це не знати, а значить, це може відбуватися з його згоди.

Це стосується і бізнесу президента: компанія Prime Asset Partners Limited, створена 2014 року на Британських Віргінських островах має єдиного власника — Петра Порошенка. Про це йдеться у спільному розслідуванні панамських документів команди Громадського «Слідство.Інфо» та Центру дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP). Журналісти стверджують: компанію створили для продажу Roshen без сплати податків в Україні. Президент запевняє — реєстрацією компанії займались його юристи виключно для передачі Roshen у довірчу власність, сліпий траст. І саме за їхніми рекомендаціями фірму було створено на Віргінських островах. Цікаво, що подавши електронну декларацію, у дописі в Фейсбук Порошенко зазначив, що компанію було створено таки для продажу Roshen.

Нардеп Олександр Оніщенко, що виїхав за кордон після обвинувачення НАБУ у розкраданні державних коштів, говорить, що президент у 2015 році змусив власника корпорації СКМ українського олігарха Ріната Ахметова поділитися часткою у компанії «Нафтогазвидобування». Починаючи з 30 березня 2015 року її робота блокувалася в рамках кримінального провадження, відкритого в 2012 році за фактом зникнення екс-керівника компанії Олега Семінського. Пізніше за рішенням суду було заарештоване майно підприємства.

В кінці грудня 2015 року Печерський районний суд Києва ухвалив низку рішень, якими скасував арешти активів, паралельно розблокувавши банківські рахунки підприємства.

У лютому 2016 року власником 25% акцій «Нафтогазвидобування» стала нідерландська компанія Salazie B. V.  Її бенефіціари невідомі, а структура власності закінчується офшором Oxnard Ventures Ltd на Британських Віргінських островах. Порошенко всі обвинувачення Онищенка спростовує.

G-9

Пізно ввечері, президент скликає Стратегічну раду. Цей неформальний орган він придумав у 2015 році. Спочатку до нього входили сам Порошенко, Олександр Турчинов, Володимир Гройсман, Арсеній Яценюк, Борис Ложкін, Арсен Аваков та Юрій Луценко. Учасники ради назвали її G-7 за аналогією з країнами Великої сімки. З часом багато членів неформального органу змінили посади, однак місця у G-7 не втратили.

Торік до них долучилися новий спікер парламенту Андрій Парубій та Ігор Райнін. Тож Стратегічну раду почали називати G-9. «Зустрічі Стратегічної П’ятірки, Сімки, Дев’ятки – чи як їх називають, так вони є і відбуваються регулярно. А як іще координуватися? Але я можу чітко сказати, на них не обговорюється нічого окрім питань, які стосуються державних інтересів», — сказав президент Громадському.

Що обговорюють на її засіданнях? «По суті це розширена рада коаліції. Всі її учасники мають вплив на Верховну раду. Обговорюють передусім питання голосувань у парламенті. Тому коректніше називати її Тактичною радою, адже йдеться про вирішення нагальних потреб, а не вироблення стратегії», — розповідає Громадському один з членів G-9.

Інший учасник ради відзначає, що колективне напрацювання позиції дозволяє Порошенкові уникати особистої відповідальності. Так, у лютому цього року президент скликав Стратегічну раду, коли дізнався, що сепаратисти «ДНР» та «ЛНР» «націоналізували» підприємства, що сплачували податки у держбюджет України. Підсумком чотирьохгодинної наради стало рішення припинити товарообіг з окупованими територіями. Офіційно його закріпили рішенням ще однієї ради, цього разу офіційної – РНБО.

Зараз Стратегічна рада у повному складі збирається декілька разів на місяць, а на початку 2016-го її засідання відбувалися ледь не щоночі. Тоді основною темою засідань була відставка Арсенія Яценюка з посади голови уряду.

«Петро Олексійович обрав тактику на виснаження. Засідання Стратегічної ради починались о 12.00 ночі і тривали до 5 ранку. При тому, що Яценюку на 9-ту годину ранку потрібно було проводити засідання уряду, тоді як президент міг спокійно спати до обіду», — розповідає один з учасників тих засідань. Зрештою, за словами спірозмовника Громадського, Яценюк на одній з таких нарад таки погодився піти з посади голови уряду. Оточення екс-прем’єра переповідає його слова про те, що він не витримав, бо Порошенко «пер як танк».

Ще напередодні парламентських виборів президент планував, що їхні результати дозволять йому призначити прем’єром Володимира Гройсмана. Однак партія Яценюка та Турчинова «Народний фронт» несподівано випередила БПП, набравши 22,14 % голосів. За результатами перемовин між членами коаліції посаду голови уряду зберіг Яценюк. Однак Порошенко все ж домігся свого і через рік Яценюк пішов з посади.

Народний депутат Олександр Онищенко, стверджує, що на кампанію по дискредитації Яценюка, у 2015-2016 роках, яку він допомагав організовувати, Порошенко витратив 30 млн доларів. Президент обвинувачення Оніщенка спростовує.

Під час перемовин про формування нового Кабміну оточення президента пропонувало на посаду прем’єра найрізноманітніші кандидатури – від міністра фінансів Наталі Яресько до екс-прем’єра Швеції Карла Більдта. Однак зрештою Порошенко вніс до парламенту кандидатуру саме Гройсмана. Та вже за рік президент був незадоволений роботою прем’єра. Оточення Порошенка переповідає його слова про те, що Гройсман – «прем’єр-соціаліст», маючи на увазі ініціативи уряду щодо підвищення мінімальних зарплат та перерахунку пенсій.

Стратегічна мета

Люди з найближчого оточення президента люблять наводити історію його боротьби за призначення прем’єром Гройсмана та їхні подальші стосунки, щоб пояснити, чому вважають його сильним тактиком, а не стратегом. «Зосередившись на поточних справах, у президента фактично не залишається часу на вироблення стратегічних рішень – куди та як має рухатись країна, яка модель державного управління має це забезпечувати. Ми йому це неодноразово говорили», — каже Громадському один з членів Стратегічної ради.

Сам Порошенко переконаний, що давно визначив свою стратегічну мету – привести Україну до Європи. Якось відповідаючи на запитання, ким він бачить себе після президентства, Порошенко відповів, що був би задоволений стати депутатом Європарламенту від України. Співрозмовники Громадського в керівництві АП та фракції БПП стверджують: Порошенко планує до кінця першого президентського строку подати від України заявку на членство в ЄС. Втім члени Стратегічної ради ставляться до перспектив членства України в ЄС більш скептично. Між собою вони називають президента «Айзеком» — на честь відомого письменника-фантаста Айзека Азімова.

Ваш комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Новости Первомайска